тиск

-у, ч.

1) Дія ваги на кого-, що-небудь; натискання, стискання.

2) фіз. Сила, що діє на одиницю площі перпендикулярно до поверхні тіла.

••

Абсолю́тний тиск — тиск, для вимірювання якого за початок відліку приймають тиск, що дорівнює нулю.

Атмосфе́рний тиск — тиск, що здійснює навколоземна атмосфера на тіла, які перебувають у ній.

Барометри́чний тиск — абсолютний атмосферний тиск.

Гідростати́чний тиск — тиск, який чинить нерухома рідина або газове середовище на тіло, що перебуває в стані спокою в цьому середовищі.

Динамі́чний тиск — частина тиску всередині рухомої рідини або газу, зумовлена їх рухом.

Звукови́й тиск — тиск у точці виміру, зумовлений проходженням звукової хвилі, за винятком статичного тиску.

Надлишко́вий (надмі́рний) тиск — тиск, для вимірювання якого за початок відліку приймають тиск, що дорівнює тиску зовнішнього середовища.

Осмоти́чний тиск — надлишковий тиск, який здійснюється розчиненою речовиною в процесі дифузії розчину крізь напівпроникну мембрану.

Парціа́льний тиск — тиск певного компонента газової суміші, тобто тиск, під яким би знаходився цей газ, якби із суміші були б вилучені усі інші компоненти, а об'єм та температура зберіглися б незмінними.

Стати́чний тиск — тиск у нерухомій рідині або газі, зумовлений силами тяжіння.

Цілкови́тий тиск — а) тиск, що є сумою парціальних тисків компонентів газового середовища; б) тиск, що є сумою динамічного та статичного тиску.

3) Рішуча, енергійна дія, рух, спрямовані на кого-, що-небудь; стрімкий натиск, напад. || перен. Насильство над чиєюсь волею, переконанням; примус.

••

Під ти́ском кого, чого — а) внаслідок насильницьких дій, застосування сили; б) внаслідок впливу певних умов, обставин, доказів.

4) розм. Штовханина в тісноті, у натовпі; тиснява.